Украина, Харьков +38 (067) 588 86 43





0 Товаров

Роздуми в перший день Великого посту.

   

Щороку в перший день Великого посту автору цих рядків особливо згадується одна давня історія — історія одруження візантійського імператора Феофіла. Комусь це може здатися дивним: Великий піст тільки-но настав, а у нього на думці — все скоромні анекдоти. Не поспішайте з висновками, любі друзі! Давайте сьогодні разом згадаємо цю бувальщину, і, повірте, вона подарує нам гарні висновки!

    Отже, історик Симеон Магістр пише, що у 821 році від Різдва Христового вже згадуваному нами Феофілу було близько 17-ти років, і його батько, імператор Михайло II, вирішив зробити сина своїм співправителем та одружити. У зв'язку з цим дружина Михайла II, імператриця Фекла, задумала влаштувати в палаці оглядини наречених, за звичаєм, що існував у Візантії для правителів протягом усього IX століття. Вона дала синові золоте яблуко (явний натяк на історію із Парисом та вибором найгарнішою з трьох богинь), яке той мав вручити своїй обраниці. Серед присутніх дівчат особливо виділялися красою дві — Касія і Феодора, тому Феофіл спершу підійшов до найближчої красуні — Касії, і, щоб випробувати її характер, заявив: «Через жінку вилилося зло на землю...» (Це — перша половина цитати із Слова святителя Іоанна Златоуста на Благовіщення Пресвятої Богородиці, де мова йде про праматір людського роду — Єву.) Шляхетна ж дівчина не зважила за потрібне погодитися зі своїм високопоставленим «екзаменатором» — вона закінчила цитату і заодно з характером виказала свій розум: «... Але через жінку ж б'ють і джерела найдосконалішого!» (Тут — пряма вказівка ​​на втілення Ісуса Христа від Приснодіви Марії.) Така відповідь здалася Феофілу великою зухвалістю, тому він віддав золоте яблуко іншій красуні — Феодорі, яка згодом і стала його жінкою, а перед Касією, як першою обраницею імператора, шлях до заміжжя з будь-яким смертним «був замовлений» та, навпаки, відкрилася єдина можлива в цих обставинах дорога — в монастир.

     Ось така проста історія про непрості людські почуття і долі! І приходить вона сьогодні на пам'ять нам, людям XXI століття, не внаслідок роздумів про «наше візантійське минуле» (хоча і такі роздуми мають місце бути!), і не через те, що поетичні твори преподобної Касії Константинопольської не раз звучать під склепінням православних храмів протягом Великого посту (найвідоміше з них — Канон Великої Суботи «Хвилею морською ...»), а по зовсім іншій причині.

    Народна назва першого понеділка Великого посту — «жильний понеділок» — походить від того, що в цей день після вчорашньої рясної масляничної вечері нічого не можна їсти, чому в утробі й виникає відчуття «притягнення жил». Однак у цього дня є і друга особливість. Згідно поширеному народному марновірству, в перший день Великого посту ніяка жінка, дівчина чи дівчинка не має права наперед чоловіка переступити поріг стороннього житла, інакше вона принесе з собою в цей будинок горе і хвороби (навіть найближча родичка !!!).

        Дивно, але ж тільки вчора, в Прощену неділю, ми просили у оточуючих нас людей (серед яких жінок завжди більше, ніж чоловіків, якщо тільки це не чоловічий монастир) вибачення за усі вільні та мимовільні образи, завдані їм нами та протязі усього року, а всього кілька годин по тому вже знову заявляємо разом з імператором Феофілом: «Через жінку вилилося зло на землю»! Чи не краще єдиний раз і назавжди накреслити золотими літерами на серці відповідь мудрої Касії: «Через жінку б'ють джерела найдосконалішого»?!

   Страшні забобони служать сьогодні приводом до розчленування християнської за своєю суттю з часів Хрещення Київської Русі, а, отже, і єдиної, душі нашого народу! «Щоб усі були єдине; як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине» (Ін.17, 21), — благав Господь наш Ісус Христос Небесного Отця напередодні Своїх рятівних страждань за рід людський. «Ви всі — сини Божі через віру в Христа Ісуса! Всі ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Немає вже іудея, ані грека; нема раба, ані вільного; нема чоловічої статі, ані жіночої: бо всі ви єдино в Христі Ісусі» (Гал. 3, 26-28), — свідчить первоверховний апостол Павло. Але ж з якою легкістю ми іноді можемо поглумитися над заповіданою нам Богом єдністю — спочатку в особі нашої матері або сестри, а потім і в особі Матері-Церкви!

    Дай Бог нам усім пам’ятати заповіт великого князя Ярослава Володимировича Мудрого, за часів правління якого Київська Русь була могутньою державою Європи: «Якщо будете жити в любові між собою, і Бог буде з вами, і підгорне під вас ворогів ваших, і будете мирно жити. Якщо ж станете ненавидіти один одного, сваритися, то і самі загинете, і погубите землю батьків і дідів ваших, яку вони здобули трудом великим».

 

протоієрей Сергій Стешенко